Ты только мой!

 То був навіяний чужий самообман, але він його убив. Достав до самого серця, вжалив у саму душу. Перечеркнув наші життя і змінив їх. Накраще  це, чи ні , життя покаже. Чому я так вчинила? Щоб знав, що і мене боліло, пекло- нестримно пекуче, до самих кісточок.   Впивалась біль в мій мозок, висосувала та  пила мою кров. Душили сльози, а я мовчала. Кипіло серце, а я його гасила соленими сльозима.
Щоб знав, що я не гірша інших, а можливо навіть краща.
Що я не стіна, що мене теж болить. А то дивився на мене стікляними очима, немов на стіну, якій все одно.Але і стінам інколи хочеться теплих слів,лагідних і  ніжних.Я жінка, ні не чоловік, а саме жінка.Ти ніколи не думав що можна убити словами та вчинками,що відштовхуючи мене ,ламав мою і свою душу.
Дай боже мені терпіння. Зрозуміти.... Осягнути ....Збагнути.
 Невже  ти цього не розумієш? А може не хочеш розуміти...Сам себе цькуєш...Та і навіщо ?
Мені ніхто інший не потрібен окрім тебе. У кожного іншого є хтось інший.А у мене є ти.Бережи мене.Оберігай.Хоть інколи  ніжно цілуй, та просто пригортай.Говори мені ніжні слова, не жалій їх, і я завжди буду з тобою. Не черствій, не будь циніком, не жалій тих слів, адже це така малість.Хіба ж мені багато треба? Хіба ж я багато прошу? У нас одне життя.Чуєш? Одне. Тож  давай, ми його так проживемо, щоб воно було світле, щоб воно було добрим для нас обох.Не топи мене в брудних словах, не глуми в цинізмі мою душу.Не відвертайсь від мене ,і я ніколи не відвернусь від тебе.
Я перед тобою, ще невинний ангел. Не ламай мої крила. Не вір самообману. То був тільки розіграш. Але я ніколи не хочу щоб він став реальністю.Давай  ділити  разом радість і біль, сміх та щастя .
Давай  будем одне одному  опорою і відрадою. Будем   взірцем  найкращого, що є  у нас обох в цьому світі.Давай  ніколи  не будем топтати  наших  душу и обливати брудом.Адже в цьому світі ти тільки мій, самий рідніший і самий найдорожчий .