Хвилi

З моїх долонь
                (від приязні за крок),
Виходячи погрітись на зарінок,
Гривасті хвилі жумрають пісок, –
Вони ж не коні,
                їм не треба сіна.

Залижуть болю встояний полин,
Зітруть сліди присутності моєї
У цьому світі.
                Часу тихий плин
Зажебонить пахкою течією.

Блаженний спокій.
                Геть усі табу!
Гарячим тілом кидаюсь потішно
У гомінкий запінений табун, –
Нехай затопче
                лагідно і ніжно.


Рецензии