Тобі ж і в березні осінньо –
Що на осонні, що вві сні.
Щодня несеш мені спасіння,
Хоч те спасіння – не мені.
Мені б – струмка живі сувої
Читати в шелесті осик,
Серед галяви лісової
Чекати з’явлення роси.
Мені б сягнуть руками неба,
Набрати пригорщу зірок…
Так мало нам для щастя треба, –
Лише зробити перший крок.
І йду, відкинувши тривоги,
Назустріч сонцю і весні.
Я відчуваю в серці Бога,
Він усміхається мені!
***
© Copyright: Олег Завадский, 2012
Свидетельство о публикации №112033003286
Свидетельство о публикации №112033003286
Рецензии