Повiрила

Прочитав вірш "Вірю всерйоз" українського поета Олександра Дяченко. І вирішив написати дружній жарт - "Повірила". Публікую оригінал і жарт.

Олександр Дяченко

Вірю всерйоз

Флюїди весни прилітають знадвору,
І янгольські співи за ними - з небес,
А з півночі вітер - сердитий, як пес,
З дощами являє свою непокору
І сутність свою ліберально-сувору.
Вона викликає нечуваний стрес
І сплески брутальної частки фольклору.
Якби не книжки видатних поетес -

Це – Ліни Костенко, Наталі Забіли,
Марії Пригари або Матіос,
Ті стреси багато б чого наробили -
Я вірю в серйозність реальних загроз.
Убивчі вони, як отруєні стріли,
А в ліки поезії вірю всерйоз.

2012, сьогодні.


Олександр Зубрій.

Повірила.

Дружній жарт на вірш Олександра Дяченка.

…Весна у повітря влила феромони,
В чеканні гріхів весь хор ангельський щез.
Ерот відміняє суворість аскез
Вертумну, що зваблює хитро Помону,
Співаючи їй еротичну канцону,
Яка викликає у жіночки стрес
І повну нездатність вести оборону,
Бо в пісні – рядки видатних поетес,

Що гімни коханню у віршах створили,
П’янкі та солодкі, немов кальвадос.
Тож люба здається, втрачаючи сили,
В полон співаку, не відчувши загроз.
Проникли їй в серце отруєні стріли -
Ерот намастив їх амором всерйоз…

2012