Ніч наступала, а з нею повна тиша
Так тихо, що чутна навіть миша
І темно, так тімнісінько спочатку
А потім очі звикли - все впорядку
Хоча стривайте! Хтось стучить в вікно
Чи дощ, чи відьма знати не дано
Бо обернутись, вибачайте я не в силах
Мало кого чортяка там носила
А он із шафи лізе страховидло
Мене забрати хоче, чи повидло
Я йому дам, хай покаже морду
Зказав собі, і заховавсь під ковдру
Вже звідусіль я відчуваю лихо
А ж раптом, моя Мати тихо-тихо
Підходить і цілує мене в скроню
Під щоки підклавши я долоні...сплю
Н ч в дитинств
© Copyright: Владислав Никешин, 2012
Свидетельство о публикации №112032906443
Свидетельство о публикации №112032906443
Рецензии