Падають зорі і тихо згасають,
Котяться з неба, мов сльози з-під вій.
Кажуть, то хтось на землі помирає...
Може, і мрія помре без надій?
Скільки тих зір я в душі поховаю?
Хай догорять вони в серці на дні.
Падають зорі, а я все чекаю -
Може, поглянеш ти в душу мені?
В серпень духмяний нехитрі бажання
Ронить молочний незвіданий шлях...
Падають зорі у наше прощання.
Тихо, поволі згасають в серцях.
Зорепад
© Copyright: Диана Пташинская, 2012
Свидетельство о публикации №112032905870
Свидетельство о публикации №112032905870
Рецензии