ОСТАННІЙ СНІГ
Самотній сніг розгублено кружляв
Між небом і землею в танку смерті
В цілунках юної веснянки. Він шукав
Приречено рятунку в круговерті
Її дихання. І зітхав. У вогкості падіння
Розгублено сніжинками блукав
В тяжінні млосному уже невоскресіння.
І врешті здався… До землі припав
Розпластано сльозою… Й вороття
Сніг не чекав. Він, танучи, вмирав,
Й скропив собою знов цвітінь життя.
Павло Гай-Нижник
27 березня 2012 р.
Останнiй снiг
© Copyright: Павло Гай-Нижник, 2012
Свидетельство о публикации №112032800991
Свидетельство о публикации №112032800991
Рецензии