Сонце... Подарує день кохання... Двоє.
Місяць... Зацілує зорі до нестями...
Важко зрозуміти мене головою,
Складно розтопити лід, що поміж нами...
Літо... Поринає в жито днів безодня
Ніжно... Обіймає душу шовк омани...
Вчуся від учора жити до сьогодні,
Тішусь тим, що маю я всілякі плани...
Потяг... Розмовляє тихо з небом... Різні...
Сила... В мене є на навіжені кроки...
Склянки цокотять натхненно – Чаю? – Пізно...
Вечір обриває смуток... Одиноко
Вітер... Та нехай, я розповім з початку
Казку... Отруїли ми любов... Образи...
Важко ставити постійно нову крапку,
Стрімко рветься віра в те, що ми ще разом.
Потяг Hanau – Tuebingen, 25. 03. 2012
Додому...
© Copyright: Светлана Балагула, 2012
Свидетельство о публикации №112032707051
Свидетельство о публикации №112032707051
Рецензии
Світлана, це надзвичайно яскраве творіння чуйної душі. В якомусь попередньому вірші хотів вказати на деякі помилки, але з кожною наступною твоєю спробою вони зникають. Українська мова набагато мелодійніша ніж мова, якою ти писала до цього, і мені дуже приємно читати твої вірші нашою спільною рідною мовою.
Наснаги тобі та успіхів.
Канишев Федор 30.03.2012 09:32 • Заявить о нарушении
Наснаги тобі та успіхів.
Канишев Федор 30.03.2012 09:32 • Заявить о нарушении
Спасибо, Фёдор!!! Украинский язык и правда очень певучий... :)
Светлана Балагула 17.09.2013 15:19 Заявить о нарушении
Светлана Балагула 17.09.2013 15:19 Заявить о нарушении