Не озиваєшся давно:
Ані листів, ані привіту.
Змінив і вік свою орбіту
І, ставши в інше стремено,
Приніс дива чужого світу.
Ти ж не щезала назавжди,
А щоб забув тебе, не бачив...
У млі побачень і пробачень
Затерлось тепле слово "Жди!" -
Тепер ні сліз, ні звинувачень.
Але без тебе щось не так:
Пісніші свята, лет безкрилий.
І той весняний образ милий
Розтав, як сонячний літак.
І давить смутку чорна брила.
То схаменутися б мені -
Однак оту не відшукати,
І в тій весні не заблукати
У заоскільській стороні...
Затерпли споминами дати.
26.03.2012
Не озиваешся давно...
© Copyright: Вячеслав Романовський, 2012
Свидетельство о публикации №112032703384
Свидетельство о публикации №112032703384
Рецензии
Такий смуток, щем, такі почуття...
Слів немає...
Веточка Вишни 05.05.2012 13:44 • Заявить о нарушении
Слів немає...
Веточка Вишни 05.05.2012 13:44 • Заявить о нарушении
На это произведение написаны 2 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.