І знов немає спокою в думках.
І знову серце немов дзвони калатає.
І завмирає подих, і в очах
Передчуття й надія не згасає.
Це вже було, я знаю – вже було.
Я вже любила і мене любили.
Та все ж без сумніву – кохання розцвіло,
Хоча на цей раз я його і не просила.
Це Божий дар чи н;смішка життя?
Нова можливість чи біда – не знаю.
Ось я – стою одна серед буття …
Любове вічна, я тебе приймаю.
***
© Copyright: Птичка Перламутровая, 2012
Свидетельство о публикации №112032701520
Свидетельство о публикации №112032701520
Рецензии