Чекання
бузковий кущ давно росте.
Коли іду я на зупинку,
дивлюсь на листячко просте.
Той кущ рясніє з кожним роком,
як тільки скінчиться зима,
хоч будь-який собака скоком
на нього лапу підніма.
Я ним милуюся у травні,
коли він знову зацвіте.
Ми з тим кущем друзяки давні
і розмовляєм тет-а-тет.
Коли ж бузкові грона в’януть,
казкову ронять новизну,
я мимохідь на них погляну,
про себе нищечком зітхну…
Отож чекаю я розмаю –
побачу китицю нову.
Бо, милий кущику, мов знаю,
як ти цвітеш – і я живу.
Свидетельство о публикации №112032606251
Удач!
Юрий Ош
Юрий Ош 09.02.2014 00:02 Заявить о нарушении