МАНА
Щось знов нагадало ті чари,
Які породили в душі любов.
Як сонце , буває, виходить з-за хмари,
Так серце колихнеться знов.
Надія була, що хвилини лікують
Від болю жорсткого, що душу лама.
О, ні! Це все повертається знову.
Вернув спогад сон, з-за нього, з-за нього
Через тебе, кохана болить голова…
Та , мабуть, я хочу щоб знов все страждало!
Ламало в руках, у ногах, в голові!
Твій образ, рідненька, лице, що запало
В глибинах душі та очі ласкаві
Тебе пам*ятатиму, люба, завжди!
15. 10. 2010
© Copyright: Богдан Лобода, 2012
Свидетельство о публикации №112032500854
Свидетельство о публикации №112032500854
Рецензии