Под утро разбудит ветер
Вітер будить на світанку
та згасае ніч...
Я стою на роснім ганку
вся із протиріч.
Сни, блідаві сни згасають…
То у чому ж сум?
Бач, верхівки лип палають,
сонця в’еться струм?
Линуть пахощі рожевим,
та небес безкрай…
Вічным став він, не миттевим,
сонячний розмай!
Птахи, дітки голосисті,
в гілках цвіріньчать,
трави в росах, як в намисті,
скромні і мовчать,
Хміль вітрів, та хвиля рані.
Сяе, сяе світ!
Так врочисто на світанні…
То душі політ.
20.03. 2010р.
Віра Половинко
м.Черкаси.
Свидетельство о публикации №112032503949