Под утро разбудит ветер

Вітер будить на світанку

Вітер будить на світанку
та згасае ніч...
Я стою на роснім ганку
вся із протиріч.

Сни, блідаві сни згасають…
То у чому ж сум?
Бач, верхівки лип палають,
сонця в’еться струм?

Линуть пахощі рожевим,
та небес безкрай…
Вічным став він, не миттевим,
сонячний розмай!

Птахи, дітки голосисті,
в гілках цвіріньчать,
трави в росах, як в намисті,
скромні і мовчать,

Хміль вітрів, та хвиля рані.
Сяе, сяе світ!
Так врочисто на світанні…
То душі політ.

20.03. 2010р.
Віра Половинко
м.Черкаси.


Рецензии