Як в юнiсть хочеться вернутись...
Але туди нема путi:
Не встигли навіть oзирнутись,
Уже і зникла!.. й не знайти
Стежок отих, що всі знайомi,
Якими ходять молодi:
Зi щастям, жартами, бадьорi;
Упевненi в своїй метi...
I незбагненнеє здiйснилось!
I подарунком стало там,
Що і життя не зупинилось,
I юнiсть залишилась нам;
Вона прекрасна, яку й знали,
I справедлива, i стрiмка;
А чуйна ж, - завжди таку мали:
Дзвiнка, весела, та прудка...
Гей, як ще юнiсть споминаєм,
Од серця щирого свого...
У нiй ми, нiбито, й буваєм...
От лиш захочемо цього!
Листопад 2002 р., Крим
(Щира подяка Юрiю Зозулi за редагування тексту)
Юнiсть
© Copyright: Вера Миреева, 2012
Свидетельство о публикации №112032503208
Свидетельство о публикации №112032503208
Рецензии