Сьогодні повіяв усміхнений вітер,
I сива в полях розповзлася імла.
Оце вже весна, і розчинена клітка,
Втікати не хоче пташина-душа.
Лети вже, дурненька!
Ген світиться сонце,
Втопилося небо в розливах річок!
Та сироту-серце полишить не хоче,
Єдину надію на світлу любов.
Вже присмерк.
Метелик тремтить на осонні,
Як ловить він перше вечірнє тепло!
Все далі бадилля курить придорожнє.
І тиха печаль осяває чоло.
Сьогоднi повiяв усмiхнений вiтер...
© Copyright: Борис Смыковский, 2012
Свидетельство о публикации №112032502953
Свидетельство о публикации №112032502953
Рецензии
Приємний, просвітлений, ліричний вірш!
Душа не має права дочасно покинути тіло, тому й не летить.
Три дні тому, відкривши клітку, втекли на волю два попугайчики мого внука. Ото було плачу!!! Ось тут - запах волі переміг подих
недалекої смерті! Успіхів і творчих удач, Борисе!
Мыкола Ковальчук 19.06.2013 23:44 • Заявить о нарушении
Душа не має права дочасно покинути тіло, тому й не летить.
Три дні тому, відкривши клітку, втекли на волю два попугайчики мого внука. Ото було плачу!!! Ось тут - запах волі переміг подих
недалекої смерті! Успіхів і творчих удач, Борисе!
Мыкола Ковальчук 19.06.2013 23:44 • Заявить о нарушении
На это произведение написаны 4 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.