Думки мої - не сіяні, не зрошені.
Словами гострими не скошені думки.
До серця збайдужілого запрошені,
не втримавшись, розбіглися в рядки.
В рядки, де відчуваю присмак сповіді,
де заховалися вагань терпкі слова.
Хто допоміг? Як виживали в холоді,
замріяно мережили дива?!
Думки мої - палкі і суперечливі,
навік бажаннями сполохані думки.
На каяття і відданість приречені,
іще не листя, а лише бруньки.
Душі на вірність присягнувши в тиші,
штовхаючись, вкладаються у вірші.
Мереживо думок
© Copyright: Вера Свистун, 2012
Свидетельство о публикации №112032404843
Свидетельство о публикации №112032404843
Рецензии
Верочка, очень понравилось стихотворение. Как будто сама душа говорит о своих любимых детях - мыслях. Спасибо! С теплом, Тамара
Тамара Первакова 02.04.2012 09:30 • Заявить о нарушении
Тамара Первакова 02.04.2012 09:30 • Заявить о нарушении
Ты, как всегда, меня хорошо понимаешь, даже когда я пишу на украинском. Приходит одна мысль и.... рождается стихотворение!
:-):-):-) - вот так пусть тебе улыбается весна!
Вера Свистун 02.04.2012 09:41 Заявить о нарушении
:-):-):-) - вот так пусть тебе улыбается весна!
Вера Свистун 02.04.2012 09:41 Заявить о нарушении
На это произведение написаны 4 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.