***

Чи є щасливі в моїй країні?

Хоч одну людину покажіть мені,
Щоб була щаслива, хоча б навесні,
Щоб мала дорогу, не шукала броду,
А ще і здоров'я, і чудову вроду.

Щоб була у парі, наче два крила,
Щоб сама кохала й кохана була.
Щоби діточки долю свою мали,
Кохані були та й самі кохали.

Щоби внученята радість в світ несли.
Покажіть людину ви таку мені...

Бо дивлюсь навколо і не бачу ладу,
То кафе гудуть майже до упаду.
Кажуть, що роботи багато є в нас,
Служить охоронцем старий дід Панас.

Той возить чуже велике добро,
Другий грузить те ж таки його.
Майже всі заводи відійшли в минуле.
Де сини народні?-Всі давно поснули.

Сходить сонце з сходу, все, як і було.
Чому ж сном глибоким спить наше село?
Де поділись людоньки, де батько, де мати?
Наче заворожена стоїть кожна хата.

Голоси дитячі не дзвенять навколо.
Тихо, як на цвинтарі у селі такому.
Скотини там немає і нема собак.
Як же, людоньки мої, дожились ми так?

Нам таке не снилося в найстращнішім сні.
Ви покажіть людину щасливу мені...