Амазонку морів, слід Пегаса
Я побачив у піні морській.
Мить ескізу в миттєвості часу –
Замальовка, як тіні від мрій.
Пестив шкіру й волосся довге
Вітер пристрасно-молодий.
Та, що сонце ловила, строго
Ритуал свій сповняла земний.
Ранок ніч відпровадив за гори,
В тім ескізі вбачаю вину.
Тихо, тихо шептало море
Про любов, як про казку сну.
Астагуеро башта світліє,
У камінні пам’ять німіє.
Та, что ловила солнце
© Copyright: Анатолий Заступ, 2012
Свидетельство о публикации №112032210801
Свидетельство о публикации №112032210801
Рецензии