Моя земна прадавня віра
Сюркоче коником у травні,
Радіє пташкою і звіром, –
Вона жива, а не уявна.
Журливо кумкає в болоті,
Гуде бджолою у красолях…
Відчутна пальцями на дотик,
Вона в єстві моїм, як доля.
Жахні пристріти в душах наших
Відшепче травами у лузі, –
Ці молитви не мають фальші,
У них спасіння від ілюзій.
Молитва трави
© Copyright: Олег Завадский, 2012
Свидетельство о публикации №112032103764
Свидетельство о публикации №112032103764
Рецензии