прогнило щастя

 лихоліття замурований бетоном мрій
математично прорахований
твій
яких ще сліз виштовхувати?
навіщо? скажи!
сонцелісся подрузі
хоч колись покажи

етапом в далений Сибір відраплевно
душу
терпіти терновий килим вічно
мушу
контрацепція поглядів не допоможе
моя щирість давно занедужала
дуже

у метриці випасано довічний оксиморон
а у місці народження - якийсь Вавілон

ось чому не підходять ключі
до кожної тисячі стін хмародряпів
мої очі - чиїсь недокреслені плями
розкуйовджені вітром очі мої

у грудях застрягла німа пустота
ще один недописаний рядок
на сторінки пом'янальний вінок
і знову журба

мої речі у реченнях зречені
черговим підкреслені чорним
і не слухають голову руки запечені
чорночергові пальці сонні

у душі миються душі
замилені по самі
вуха

а на столі горить папірус
мій випадковіий вірус
підписаний жіночим іменем

горить
не гасне
прогнило
щастя

щастя?
авжеж прогнило