гола тривога

на зайвій кризі
конає від холоду
забута змолоду
совість

із заднього двору
півтони болю
мрія вивозить

досить

я залишусь обабіч
на ніч
а там подивимось
вийде чи ні

в живому питві
залишається лиш пливти

я знаю коли
повертати туди
куди треба
але прошу води
води
у неба

навіщо
кому це потрібно
здамся
одягнусь у білі
капці
піду помиюсь у душі
мушу
піду відпущу
душу

мені крила ніхто
ніколи не
подарує

згвалтує
вітер сонячний спокій

і стане заміною
за міною
бездротового вибуху

спиною
відчувається щастя

надзвонюю на номер
Бога

далі
дорога

й
гола
тривога


Рецензии