гола тривога
конає від холоду
забута змолоду
совість
із заднього двору
півтони болю
мрія вивозить
досить
я залишусь обабіч
на ніч
а там подивимось
вийде чи ні
в живому питві
залишається лиш пливти
я знаю коли
повертати туди
куди треба
але прошу води
води
у неба
навіщо
кому це потрібно
здамся
одягнусь у білі
капці
піду помиюсь у душі
мушу
піду відпущу
душу
мені крила ніхто
ніколи не
подарує
згвалтує
вітер сонячний спокій
і стане заміною
за міною
бездротового вибуху
спиною
відчувається щастя
надзвонюю на номер
Бога
далі
дорога
й
гола
тривога
Свидетельство о публикации №112032110439