Життя, на жаль, не завжди ніжні квіти.
Здіймає вітер сивий пил доріг...
В майбутнє мріє з птахами летіти
Душі порив, долаючий поріг.
Нікчемні пути ріжуть сильні плечі,
Шипами рвуть вітрил стрімкий політ.
Лиш серце гріють задуми малечі,
Що так змужніли в водограї літ.
І ми підемо, сили об’єднавши,
В шалений край надій, бажань, думок.
Ми піднялись! Щасливий світ пізнавши,
Наситивши теплом життя струмок.
Життя, на жаль, не завжди нiжнi квiти...
© Copyright: Владимир Великодный, 2012
Свидетельство о публикации №112032001749
Свидетельство о публикации №112032001749
Рецензии
Дуже вдалий вірш ! Життєвий , про перешкоди , які трапляються майже у кожного , про почуття і мрії .Такий вірш не залишує байдужим ,хвилює .
З повагою
Татьяна Кострица-Мереуца 30.06.2012 19:34 • Заявить о нарушении
З повагою
Татьяна Кострица-Мереуца 30.06.2012 19:34 • Заявить о нарушении
Дякую Вам, Таня. Бажаю Кохання і Натхнення. З теплом Володимир.
Владимир Великодный 30.06.2012 20:32 Заявить о нарушении
Владимир Великодный 30.06.2012 20:32 Заявить о нарушении
На это произведение написаны 2 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.