…Життя вдалося? Ти на постамент
живим заліз? Та ще й на спині крила
зросли малі? Поглянь у цей момент,
що із лицем твоїм! Бо, може, рилом
давно вже ти відлякуєш людей,
але тобі ніхто не каже правди?
Ти у сідлі – й осаннами гуде
рій дуполизів, тих, що ладні завжди
із бочки дьогтю вичавити мед.
Хай хоч краплину. Байдуже, що згірклу!
Ти – їхній цар! І лестощів стилет
давно в душі пробив здорову дірку
тобі, Шерхане! Совість утекла,
і втратив ти давно вагу поваги.
І те, що ззаду, – то не два крила,
а дві культі для тіла рівноваги.
І ти летиш не соколом, а так,
як змій кружля у небі паперовий.
Ти був колись простий собі мудак,
а от тепер – не просто, а ЗДОРОВИЙ…
19.03.2012
На постаментi
© Copyright: Александр Зубрий, 2012
Свидетельство о публикации №112031900939
Свидетельство о публикации №112031900939
Рецензии