Філософський жартик.
…Думка-хробак десь засіла в корі
Мозку мого здичавілого.
Чую – хрумтить, щось гризе. Сухарі?!
А чи нейрона зотлілого?
Вдарю по лобі – замовкне на мить,
Й знову углиб просувається.
Мозок розкопує – серце болить,
Дивне там щось відбувається.
Видно, у душу вливає токсин
Думка-шкідник недорізана.
Совість, волаючи, б’є в тамбурин,
Докору списом пронизана.
Думку знайду, і – заразу, - уб’ю!
Навіть Грінпіс не спасе її!
Тугу у попіл розвію свою
Роздумів смертю веселою.
І кришталево свідомість пуста
Дзенькне від радості чарами?
Думку убивши - спалив я моста
Поміж землею і хмарами…
2012
Про хробака
© Copyright: Александр Зубрий, 2012
Свидетельство о публикации №112031907254
Свидетельство о публикации №112031907254
Рецензии