Шукаю спокiй, але покою не знайти...
Насупившись, закрило небо зорі.
І десь, в небесному просторі,
Літає птах, втіка від самоти.
І я, як він, розправить хочу крила
І до небес без удержу лечу.
А вітер рве і рве мої вітрила...
І міць його не завжди по-плечу.
Зірвавши голос, я кричу в надриві:
Вам, божевілля, не здолать мене,
Мене життя в палаючім пориві
Над горем в небо чисте підійме.
І я здіймусь. І злічать рани зорі,
І сонце дотиком натхнення оживить.
І човен мій в безмежнім синім морі
В край майбуття летить, летить... Летить.
Свидетельство о публикации №112031902040
Желаю полёта Души и исцеления Любовью!
С теплом,
Ирина Каткова 19.03.2012 13:06 Заявить о нарушении
Владимир Великодный 19.03.2012 17:46 Заявить о нарушении