Ой, мамо рідненька,
не забуду до віку,
як ви з татом, пісню співали,
останню в її житті.
Він знав, що нічим тобі допомогти вже не в силах,
взяв гармонію та й заграв, як той лебідь сивий.
Ти на плече йому поклала безсилу голівку,
а мені хотілося завити на всю нашу домівку.
Він співав, ти шепотіла радо,
а потім згадав, як ви зустрічались,
та й удосвіта цілуючи прощались;
як він хрестив те місце де ви сиділи,
щоб щастя вашого не зурочили.
Більше 6о –ти років ви разом прожили,
як тих голубів пара,
розганяли разом чорнії хмари.
На жаль, на дітях, тобто на мені,
любов та щастя відпочивають,
радості дозовано дають, серце крають.
Ой, мамо рiдненька
© Copyright: Белякова Светлана Николаевна, 2012
Свидетельство о публикации №112031800429
Свидетельство о публикации №112031800429
Рецензии
ПРОСТО И ОТ ДУШИ...СПАСИБО.ЖЕЛАЮ ВДОХНОВЕНИЯ.
Людмила Николаева 2 10.05.2012 22:48 • Заявить о нарушении
Людмила Николаева 2 10.05.2012 22:48 • Заявить о нарушении
Спасибо за отзыв.
С уважением, Светлана.
Белякова Светлана Николаевна 10.05.2012 23:06 Заявить о нарушении
С уважением, Светлана.
Белякова Светлана Николаевна 10.05.2012 23:06 Заявить о нарушении
На это произведение написаны 4 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.