Не застуйте мені, мої літа –
Я тільки-тільки починаю жити.
Вже з горобини листя обліта,
А я й незчулась, як минуло літо.
Не застуйте мені мої літа,
Хоч не така я мабуть вже й свята.
Я ще чекаю справжнього тепла,
Яке колись сповна мене зігріє,
Я так давно щасливою була,
А може й не була, а тільки мрію.
І все ж чекаю справжнього тепла,
Бо і весна із серця не пішла.
Злітає з горобини жовтий лист,
Але багряним гронцям – пломеніти.
Допоки й віку – матиме свій зміст
Моє життя, бо вірші мають жити.
Злітає з горобини жовтий лист,
А я осінній переходжу міст.
***
© Copyright: Ольга Карташова 2, 2012
Свидетельство о публикации №112031708507
Свидетельство о публикации №112031708507
Рецензии