Ти бачиш тут лелек?
Але ж сюди лелеки вже не літають.
Ти чуєш гомін птиць?
Але ж тут птиці вже не співають.
Давно не чути тут пісень дівочих,
Не видно гопака і парубків охочих.
Гуляє лише вітер тут і час,
Що опромінює усіх навколо нас.
Чорнобиль – страшний біль мого народу,
Великой кров’ю підписали цю угоду,
Вже нічим плакати стареньким матерям,
Ніхто не допоможе навічно молодим синам.
Хоча й хотілося щасливішої долі,
Вони ховатися не стали у подолі,
Не задавалися питанням майбуття,
Героями пішли…з цього життя.
Одвічна пам'ять їм і слава, і пошана,
По ним у храмах дзвони задзвонять,
Живі ж країну нашу бездоганно
Повинні день і ніч охоронять.
Візьмемось, друзі, всі за руки,
І станем водночас сильніше,
Не залишайте в серці місця скуці,
І заспіваймо Нашу пісню голосніше!
Тут лелеки не с дають
© Copyright: Сергей Красильник, 2012
Свидетельство о публикации №112031700368
Свидетельство о публикации №112031700368
Рецензии