Ранок не стане свідком наших обіймів.
Сни не сплетуться у вузлик сп’янілих картин.
Не знаю, чи ми одне одному так необхідні,
Та я почуваюсь сама, парус мов без вітрил:
Я гублюсь в глибинному морі блакитного світу.
Аж тут розумію: тону у безмежжі очей.
Не хочу кричати «рятуйте». Ніхто й не помітить,
Вже зіткано павутиння підступних ночей.
До нього ми й втрапили. Марно шукати вже винних.
Хоч разом в одних ми тенетах, але, поміж тим,
Ранок не стане свідком наших обіймів,
Сни не сплетуться у вузлик сп’янілих картин.
13.03.12
Те, чого не буде
© Copyright: Маруся Королёва, 2012
Свидетельство о публикации №112031701135
Свидетельство о публикации №112031701135
Рецензии
На это произведение написаны 2 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.