Погано на душі. І пустота.
Немає слів, щоб виразити прикрість.
Всі мають рацію, а я лише дурна?! –
Не можу заперечити і крикнуть,
Що він найкращий. Так, лишень мені,
Нехай таким розкрився лиш для мене,
А решта й неважливо. Навесні
Згасає сонце, лід немов, студене.
Дурна. Я не насмілилась, змовчала.
А ком у горлі слів й не дав сказать.
Дарма що кров у жилах аж шкварчала –
Гасили сльози полум’я багать.
Істерика стиснула у обіймах.
«Захоплення», – шепоче все навкруг.
«Не знаю», – ледь проквилило сумління.
Він вже привчив мене до своїх рук,
А погляду блакить здіймає в небо,
Підносить до немислимих висот.
Екзотики і слів гучних не треба,
Аби лиш душі грали не повз нот.
Аби лиш почуття, солодші меду,
Із терну не сплели мені вінок.
Ніч 09.03 – 10.03.12
Розпач
© Copyright: Маруся Королёва, 2012
Свидетельство о публикации №112031701120
Свидетельство о публикации №112031701120
Рецензии
Як гарно!
Нехай весна знову запалить Ваше сонце!
Ольга Глапшун 18.03.2012 20:22 • Заявить о нарушении
Нехай весна знову запалить Ваше сонце!
Ольга Глапшун 18.03.2012 20:22 • Заявить о нарушении
Дякую за щире побажання! Сподіваюсь, що так і станеться, адже весна завжди запалює іскри життя!
Маруся Королёва 23.03.2012 22:20 Заявить о нарушении
Маруся Королёва 23.03.2012 22:20 Заявить о нарушении
