Надскладне виживання

Ти став в один день непотрiбним,
Ти став в одну мить безпритульним,
Забув смак звичайного хлiба,
Менi розповiв про наступне.

Була в тебе справжня родина,
Ти рiс i кмiтливим, i здiбним!
Батьки так пишалися сином,
Чому ж став тепер непотрiбним?..

Пригадуеш знову i знову:
"Додому скорiйш поспiшаю,
Отримав п'ятiрку iз мови,
Матуся мене обiймае!.."

А потiм, мов грiм серед неба,
Ти згадуеш iншу картину:
"Матусю, будь ласка, не треба,
Не бийся, я ж просто дитина,

Вони не дають менi грошей,
Проходять повз мене без спину,
Вони ж бо, лише перехожi,
I теж мають доньку чи сина...

Ти тiльки не лайся, рiдненька!
Я завтра пiду, обiцяю!
Грошей не дадуть, той не треба,
Тодi десь пляшок назбираю..."

Ти маму благав зупинитись,
Не пити горiлки нiколи,
Й нiзащо у свiтi не битись,
Благав повернутись до школи...

Та мама тебе не почула,
Напевне, не вмiла спинитись,
I болю твого не вiдчула,
Якби ж взагалi не родитись...

Тебе не забрали з родини,
Ти сам завiтав до притулку.
Ти сам, мов доросла людина,
Шукав у життi порятунку...

I тут почалися папери,
Психологи, сльози, вмовляння,
Неначе в прямому етерi
Кiно "НАДСКЛАДНЕ ВИЖИВАННЯ"...

Тепер офiцiйним наказом,
Тебе нарiкли "СИРОТОЮ" -
Кiмната притулку, де разом
П'ятнадцять дiтей iз тобою...

Чекають сирiтки на диво:
Коли ж буде все, наче в казцi?
Щоб жити в родинi щасливо
У мирi, любовi i ласцi!...

     *     *     *
У Юрия Степа Вы можете ознакомиться с этим произведением на русском языке, оно называется "Задача выжить". Юрочка, мой тебе низкий поклон! Тема вопиющая...