***
Як подих вітру, як ковток до спраги.
В тобі бринять забуті покоління,
Їх прагнення, любов, наснага.
Приходиш з виру почуттів і мислень,
Приходиш, як продовження Життя,
Як втілення магічності обчислень,
Як вічне, несвідоме каяття.
В тобі панує Всесвіт!
По Дорозі
Ти губиш Долю, Віру і Любов,
І на Святої Вічності Порозі
Кладеш свою розбиту Душу в кров.
Де в Часі загубив ти їх -
Цноту Душі і праведне Сумління?
Чи варте це зусиль твоїх?
Чи втілив ти Божественне веління?
Дай відповідь, чи ти себе не зрадив?
Чи та земна межа, якої ти досяг,
І є той скарб, який даси, як посаг
Душі твоїй для потойбічних мандрів?
Свидетельство о публикации №112031605187
Мария Гончаренко Бодак 23.06.2012 12:27 Заявить о нарушении
Галина Кучеренко 25.06.2012 19:25 Заявить о нарушении
Мария Гончаренко Бодак 25.06.2012 20:20 Заявить о нарушении