Весна завітала – любові!?
Шепочуть пошерхлі уста.
Тебе я вже зовсім не ждала,
Йди далі, бо осінь вже я.
І літо моє відшуміло.
І грона калини у сні,
Сріблять мої думи журбою.
Вертаючи в днини сумні.
Ятриться незгойна рана
У сховах таємних душі
О! Весно! Розпещена пава!
Не стукай у двері мої.
Не кидай до ніг моїх чари.
Смарагдом грайливих очей.
Весна завітала неждано.
Чом серцю забракло пісень?!
Весна завiтала любовi!?
© Copyright: Людмила Васильчишина, 2012
Свидетельство о публикации №112031605064
Свидетельство о публикации №112031605064
Рецензии