Прощавай, мій цвіт рожевий,
Весен дивних ніжний спів,
На зорі відкрите небо,
І безмежжя юних днів.
Прощавай, у стиглу осінь
Повернули нас роки,
Нам би любий! Нам би милий!
Ладком в човнику плисти
Веслувати, вправно, вдало
У майбутнє крізь життя
Знаю серце, нам підкаже
Зберегти як почуття
Знаю збереже кохання
Та молитва, що в душі
Я ж у тобі ранком встану
Соловейком навесні
Сонцем на шляху заграю
Пробиваючись крізь час
Збережу і відкохаю
Доки світ очей не згас.
Прощавай...
© Copyright: Людмила Васильчишина, 2012
Свидетельство о публикации №112031604603
Свидетельство о публикации №112031604603
Рецензии