Ми інколи не знаєм де життя
Свою зупинку зробить і навіщо,
Де двері в ніжне щире майбуття
І де воно ударить нас зловіщо.
Ми не шукаєм негараздів пути,-
Вони самі знаходять і гноблять.
Ми божевільно хочемо забути
Свою журбу і біди. Прилетять...
Роз’ятрюючи рани божевільно,
Як ворони, як змії, як сміття.
І ми кричати хочемо надривно,
Без жалю проклинаючи буття...
В полоні туги не змінити долю,-
Не на колінах хочем жити ми.
Ми віримо, що випустим на волю,
Омріяних бажань святі думки.
Єднання рук і задуми натхненні
Нас проведуть крізь тернії життя.
І простори відкриють незбагненні,
І обдарують щастям майбуття.
Омрiяних бажань святi думки...
© Copyright: Владимир Великодный, 2012
Свидетельство о публикации №112031611545
Свидетельство о публикации №112031611545
Рецензии
