Плине час та не по волі
І зминає крила долі,
Серебрить моє чоло…
Скоро випаде весло…
Швидконогий, зупинися!
Поклади свою рушницю!
Відпочинь. Дай озирнутись:
Що збулось, що мала збутись?
Що в дорозі розгубила?
І надбала що? Вітрила
Віддала в належні руки,
Щоб спокійно йти в розлуку?
Заспокоюсь, підем далі.
Є думки, що, як медалі,
Обліпили мені груди.
Маю час, щоб кинуть вуди?
Ти про це чомусь мовчиш.
Я з тобою, як колись,
Побіжу…
Все. Відпочила.
Тепер мчись.
Я маю сили.
23. 12. 2011 р.
Луганськ. Лікарня.
Плине час
© Copyright: Нина Христенко 2, 2012
Свидетельство о публикации №112031406570
Свидетельство о публикации №112031406570
Рецензии