Ось іде дівчина,
всередині котрої струни.
Мелодія вивчена,
є тільки дві ноти –
нота так, нота ні.
Час зустрічі ближчає,
під’єдную пальці до струму.
Єдине, що вище нас –
наші янголи,
веселі й дурні.
Починаю симфонію
звуками кручених вулиць,
додаю баритонів
трамвайного дроту
під пальцями зливи.
І споруди бетонні,
приємно здригнувшись, відчули
ноту так, ноту ні,
й несподівану ноту
можливо.
Ноти
© Copyright: Александр Маринич, 2012
Свидетельство о публикации №112031401163
Свидетельство о публикации №112031401163
Рецензии