Світанок
Сіріє небо край дороги
І ми йдемо туди увись,
Минають ті хвилини разом
І все пливуть у далечінь
І голова моя ясна та все ж
Ось до якась примара
Пробігла там як та оттава.
Не зрозумів я,придививсь,
Так тож бур’ян так нахиливсь
Від вранішнього духу вітру.
Аж ось на обрії з’явився
Край диску того запального,
Що повертає до життя
Усе що спить і «ожидає»
Летить промінчик той ясний
І розриває оті пута,
Що їх скувала тиха ніч.
І обвиває бур’янець,
Що височіє край дороги.
І ось я бачу як бринить
Той дружний струмінь промінців,
Що відриває віді сну
І надає тверезість думці.
Так це ж світанок вже прийшов,
А ми милуємось на нього.
19.05.2004
Св танок
© Copyright: Володимир Омельченко, 2012
Свидетельство о публикации №112031307172
Свидетельство о публикации №112031307172
Рецензии