Жаль слов сквозь сон не разобрать
На частоті... зігріє душу одиноку.
Стікає кров’ю віск свічі,
Хай мудрість осія чоло до строку.
Зорі крило торкнулось небосхилу,
Та втретє півні вже кричать.
Я волю духу хочу, хочу волю,
Як жаль, що слів крізь сон не розібрать.
Свидетельство о публикации №112031300014