Звика мо...

За тілом і душею,
З поверненням хіба-що,
Поглинула у море,
Не знаю тільки, нащо?

Немає ні повітря,
Ні світла через хмари,
Лишилася у літрах,
У літрах потопаю.

Ніхто мені не верне,
Того, що не існує,
Чому ж я се шукаю?!
Чому за цим сумую.

Ні пам’яті, ні сили,
Мета лишилась дика,
Життям мене побило,
А чом і ні, як звикла.


Рецензии