…Я помру на світанку, і вийду тихенько із тіла.
Потиняюсь по хаті, обережно, бо ще ж усі сплять.
І коли зрозумію, що ходжу тут безцільно, без діла,
За моєю душею (чи за мною?) вони прилетять.
Зазвичай, він – один. А цей раз – об’явилися двоє.
Чи чекали на спротив? Чи вважали, що капость утну?
А дарма. Бо душа - безтілесна і гола – не воїн.
Та і марною справа є – розпочати із небом війну.
Роззирнуся востаннє. Посланці зачекають терпляче.
Поцілую усіх, з ким сварився й безтямно любив.
І пірну у туман, хоч і буде мені трошки лячно.
І відчую, як хтось з того боку мене підхопив.
Вам цікаво, а що ж відбувалося далі зі мною?
Я при зустрічі вам, неодмінно, усе розповім,
Пригощаючи кавою. Є місцева на диво смачною.
Занотуйте адресу: Десь у Вічності, Єрусалим…
2012
Нiсенiтниця. Чи нi?..
© Copyright: Александр Зубрий, 2012
Свидетельство о публикации №112031200348
Свидетельство о публикации №112031200348
Рецензии
Доброго дня, шановна Людмило!
:-)
Дякую.
:-)
З повагою...
Александр Зубрий 12.03.2012 11:11 Заявить о нарушении
:-)
Дякую.
:-)
З повагою...
Александр Зубрий 12.03.2012 11:11 Заявить о нарушении