Віє вітер.Віє в душу!
Тугу навіває...
Я чомусь тужити мушу,
А за чим -- не знаю...
Гей,потужу за дитинством,
Що не повертає...
Тільки вітер дує,свище,
Вітер не стихає...
Мо' ,потужу за юначим,
Щирим і красивим...
Тільки вітер стогне,плаче,
Вітер вередливий !
То потужу вже за зрілим,
Теплим і спокійним...
Завиває вітер,скімле,
І реве стовійно...
Та й за чим уже тужити,
Більшого не маю,
А що мав -- усе прожито...
Вітер не стихає...
Може,тихо,серцем-кров'ю,
Поки ще тепленький,
Потужити за любов'ю,
Що була одненька?!
Що була така,як сонце,
Як незбутня мрія...
...Глянув нишком у віконце:
Вітер і не віє..!
Ще раз про любов
© Copyright: Оксий Ожына, 2012
Свидетельство о публикации №112031201282
Свидетельство о публикации №112031201282
Рецензии
На это произведение написаны 2 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.