Холодне ос нне пов тря...
Тяжко на мої плечі
спускався доволі повільно
осінній вечир.
I скільки разів важливе
ім'я, таке миле і рідне,
згадувало зрадливо
серце бідне.
Хапалися руки за пляшку,
нікому не зрозуміти,
як це пекельно тяжко -
душу убити.
Як холодно може бути
одній, у цi люті морози...
Його не дають забути
крижані сльози.
Свидетельство о публикации №112031111284