Вечірні ночі, зоряні дні,
Чи так щоночі, чи то мені?
Отак спросоння неначе в сон.
Я так проходжу щоночі знов.
Тобі не сумно, мені вже теж
Тобі марудно,та все без меж.
Безмежні ночі такі сумні,
Безкраї зорі такі ясні.
І ніч, мов темінь, поїсть їмлу.
І діти сонця: «не йму, не йму.»
Не йму я віри, люблю без меж
Ми діти сонці, ми теж, ми теж!
Вечирни думи
© Copyright: Антонина Кашуба, 2012
Свидетельство о публикации №112031110870
Свидетельство о публикации №112031110870
Рецензии