Фарби життя...

Розлило небо на траву блакить,
Яскраве сонце землю золотило –
І синій пролісок з’явився вмить,
А на душі і в серці стало мило.

І  сонце все топило позолоту:
Кульбабки треба було фарбувати.
Художник – промінь закінчив роботу
Й за хмарку попелясту вклався спати.

Зозуля приміряла черевички,
Десь загубила посеред дзвіночків,
Ромашка біла вже відкрила вічка,
Й стояла серед трав , як у віночку.

А потім маки в полі пломеніли,
Волошки увібрали ще блакиті,
Цвіло в пшениці та в розкішнім житі,
Так пишно, як весною, так і в літі...

Благословенна ти, пора цвітіння,
І ранньої весни, і в спеку літа.
Яка краса в фіалкове кипіння!
І в пору половіння жита!

Перецвітає тихо сон – трава,
З росою трави, ледь похилі, косять...
Горобина червоно – золота,
І вже ступа лугами моя Осінь...


Рецензии
Гарний вірш!
Вибачайте - можливо в "Й за хмарку попелясту вклався спати" - замість "за хмарку...", краще за змістом - "на хмарку..."? З повагою!

Дмитро Степ   10.06.2012 23:16     Заявить о нарушении
мала на увазі - за хмарку сховався промінь, а "на хмарку", то не сховається. так бачила на той час. Дякую, Дмитре, що пропустили крізь душу

Инна Шумовецкая   11.06.2012 00:02   Заявить о нарушении
На это произведение написаны 2 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.