Лабіринт мого життя,
Веде у прірву забуття.
І зовсім я, ще не стара,
Щоб поринати в майбуття.
Так хочу жити і творити,
Любити, мріяти, летіти.
І в світі цьому не самій,
Плести у вирії подій.
Синочка хочу одружити,
Внуча народжене любити.
Пізнати трепет сильних рук,
Солодкий смак звабливих губ.
Щоб друзі поруч йшли зі мною,
І не тернистою тропою.
Щоб розуміли всі і всяк,
Що я – поет, а не дивак.
І сподіваюсь, що Господь,
Ще дасть на це, мені вогонь.
І вдячна буду я за те,
Що млосну думку – відведе.
Сподiвання
© Copyright: Галина Яковлева Украина, 2012
Свидетельство о публикации №112031003865
Свидетельство о публикации №112031003865
Рецензии