Осінні хмари налетіли,
І небо стало біле – біле.
І вітерець вже не лоскоче,
Останнє листячко тріпоче.
І у гаю пташок не чути,
Вже полетіли зимувати.
Весною, - на круги своя,
Поверне вся рідня.
Щоб перешкоди всі здолати,
Їх наставляла ненька – мати.
Але і їх, в довгу дорогу,
Благословляє милість Бога.
Земля, ще більше почорніла,
Вона склала свої крила.
Тепер вже може спочивати,
Вона це мріяла пізнати.
Укрилась в полі білим пухом,
Зима стає найкращим другом.
І ще до плуга…
Зійде буденна ця напруга.
І на весні - так, для порядку,
Прокинеться земля – і все спочатку.
Промінням – сонце засяє,
Трава у лузі проростає.
У небі птахи курличуть,
Вони життя з собою кличуть.
Зрадіє щиро вся земля,
Що не залишиться сама.
Робочі руки вже чекають,
Земельку рідну обіймають.
Там де людина там і Бог,
Благословлятиме народ.
Вiд осенi до весни
© Copyright: Галина Яковлева Украина, 2012
Свидетельство о публикации №112031003785
Свидетельство о публикации №112031003785
Рецензии