Мойи спогади
По над край, в нім терен ріс.
Батьки як була ще малою,
Завжди брали мене з собою.
Перед лісом поле було,
Я нічого не забула.
В нім волошки наривала,
У букети їх збирала.
Спогади мої сумні,
Батьки у вічність відійшли.
Спочинок в лісі віднайшли,
В якому цвинтар у ріки.
Поранило життя крило,
Багато люду відійшло.
Тепер у лісі тім - пташки,
Співають оди осяйні.
Нам ви любов - тепло привили,
Згадуємо його що - днини.
Близьких своїх не позабудемо,
Настане час, і ми там будемо.
Свидетельство о публикации №112031003167