він, її шкіри торкаючись, дивиться часом в очі –
змучені від безсоння, страшно дитячі й хворі.
він захворів. він нічого не хоче,
тільки б із неба їй діставати зорі.
лікар казав про гроші, ще – про спільну застуду.
добре б світ за очі, може, кудись в Карпати.
він навіть ладен змінити свою амплітуду,
і, якщо це потрібно, довго чекати.
що таке час? вічний годинник і надія на фатум.
він розуміє: майбутнє життя – не цитати.
все, чого прагне: аби називали татом,
діти від тої, з ким лягає він спати.
хвороба
© Copyright: Янина Керн, 2012
Свидетельство о публикации №112031010371
Свидетельство о публикации №112031010371
Рецензии
Читается как сказка - задушевно-напевно!
Фамилия автора отсылает к легендарной аллее...
Александр Сизиф 11.03.2012 22:30 • Заявить о нарушении
Фамилия автора отсылает к легендарной аллее...
Александр Сизиф 11.03.2012 22:30 • Заявить о нарушении
На это произведение написаны 3 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.