***

         Пам'яті Валерія Замєсова

Хоч сонечко все те ж над пругом,
А багатьох колег нема.
Коли не стало мого друга,
У душу глянула зима.

І зашпори ввігнала гострі,
Скувала кригою слова.
Була безжальна, наче постріл,
Аж тліла болем голова.

А небеса не відцвітали,
І морок був лише вночі.
І, мов із пісні, відлітали
Із ним до вирію ключі...

9.03.2012.


Рецензии